“Себе, тобто свій народ, називали рос… Їх король іменується хаканом…”: Руське посольство 838–839 років до Візантії та імперії франків – важлива віха міжнародного визнання Київської держави та початків формування української державності / О. Щодра // Княжа доба: історія і культура. — 2018. — Вип. 12. — С. 9-24. — Бібліогр.: 84 назв. — укр.

З поміж актуальних проблем сучасної східноєвропейської історіографії історія Київської Русі посідає особливе місце. Російські історики, повернувшись до “звичайної схеми російської історії”, яку свого часу аргументовано розкритикував Михайло Грушевський, вважають Руську державу етапом у розвитку своєї державності. Вони традиційно ведуть відлік її історії від 862 р., від літописної легенди про прикликання варягів, і пробують довести, що первісна Русь виникла на півночі Східної Європи, зокрема обґрунтовують версію Руського Ладозького каганату. Проте численні вказівки зарубіжних середньовічних авторів фіксують Русь і русів уже наприкінці VІІІ – на початку ІХ ст. та локалізують їх на півдні Східної Європи. Особливо цінною є інформація Бертинських анналів про посольство русів 838–839 рр. до Візантійської імперії та Імперії франків, яку можна вважати першою чітко датованою згадкою про старокиївську державу – Руський каганат, правитель якої, як вказав автор хроніки, мав тюркський імператорський титул “хакана” (“кагана”).